Щоразу, коли ми говорили про море, з'являлося одне речення: «Обличчям до моря, з квітучими весняними квітами». Щоразу, коли я йду на узбережжя, це речення лунає в моїй свідомості. Нарешті я повністю розумію, чому я так люблю море. Море сором'язливе, як дівчина, сміливе, як лев, неосяжне, як лука, і чисте, як дзеркало. Воно завжди таємниче, чарівне та привабливе.
Перед морем, яким крихітним воно здається. Тому щоразу, коли я їжджу на море, я ніколи не думаю про свій поганий настрій чи нещастя. Я відчуваю себе частиною повітря та моря. Завжди можу спорожнити себе та насолодитися часом, проведеним на березі моря.
Для людей, які живуть на півдні Китаю, не дивно бачити море. Навіть ми знаємо, коли буває приплив і відплив. Під час припливу море занурює нижню частину морського дна, і піщаного пляжу не видно. Шум моря, що б'ється об морську стіну та скелі, а також свіжий морський бриз, що доноситься з берега, одразу заспокоюють людей. Дуже приємно бігати вздовж моря з навушниками. В кінці та на початку місяця за китайським місячним календарем буває від 3 до 5 днів відпливу. Тут дуже жваво. Групи людей, молоді та старі, навіть немовлята, приходять на пляж, граються, гуляють, запускають повітряних зміїв, ловлять молюсків тощо.
Вражаючим цього року є ловля молюсків на березі моря під час відпливу. Це було 4 вересня 2021 року, сонячний день. Я їхав на своєму електричному велосипеді «Bauma», підібрав племінника, несучи лопати та відра, у капелюхах. Ми вирушили на море з піднесеним настроєм. Коли ми прибули туди, мій племінник запитав мене: «Спекотно, чому так багато людей приходить так рано?». Так, ми були не першими, хто туди прибув. Там було так багато людей. Дехто гуляв пляжем. Дехто сидів на морській дамбі. Дехто копав ями. Це було зовсім інше та жваве видовище. Люди, які копали ями, брали лопати та відра, зайняли невеликий квадратний пляж і час від часу тиснули один одному руки. Ми з племінником зняли взуття, побігли на пляж і взяли хустку. Ми намагалися копати та ловити молюсків. Але спочатку ми не могли знайти нічого, крім мушель та ракоподібних. Ми виявили, що люди поруч з нами ловили багато молюсків, навіть деякі з них вважалися маленькими, а деякі великими. Ми нервували та хвилювалися. Тож ми швидко змінили місце. Через відплив ми могли відійти дуже далеко від морської дамби. Навіть могли дійти до середини мосту Цзімей. Ми вирішили залишитися біля однієї з колон мосту. Ми спробували і нам це вдалося. У тому місці, де було повно м'якого піску та мало води, було більше молюсків. Мій племінник був дуже радий, коли ми знайшли гарне місце та зловили все більше й більше молюсків. Ми налили трохи морської води у відро, щоб переконатися, що молюски живі. Минуло лише кілька хвилин, як ми побачили, що молюски привіталися з нами та посміхнулися. Вони висунули голови зі своїх мушель, вдихаючи повітря зовні. Вони сором'язливо поховали себе та знову сховалися у свої мушлі, коли відра були шоковані.
Дві години польоту, наближався вечір. Морська вода також піднялася. Був приплив. Нам потрібно було зібрати наші інструменти та бути готовими до повернення додому. Ступити босоніж по піщаному пляжу з невеликою кількістю води – це так чудово. Зворушливе відчуття пройшло від пальців ніг до тіла та розуму, я почувався таким розслабленим, ніби блукаю в морі. Йдучи дорогою додому, вітерець дув в обличчя. Мій племінник був такий схвильований, що вигукнув: «Я такий щасливий сьогодні!».
Море завжди таке таємниче, чарівне, що зцілює та обіймає кожного, хто йде поруч із ним. Я люблю і насолоджуюся життям біля моря.
Час публікації: 07 грудня 2021 р.
